Kiev ShippingПідготовка до апеляції у справі № 760/11449/26 виявила нові суперечності у позиціях Олександра Варваренка та Varamar щодо несплаченої брокерської комісії, комерційних зобов’язань і репутаційних вимог.
Підготовка до розгляду апеляції у справі № 760/11449/26 вивела спір навколо несплаченої брокерської комісії на новий рівень.
Тепер позиції сторін можна порівнювати не лише за листуванням, WhatsApp-повідомленнями та публікаціями у LinkedIn, а й за офіційними процесуальними документами, поданими до Київського апеляційного суду.
І саме ці документи сьогодні становлять найбільший інтерес.
Представники Олександра Варваренка вже самі прямо пишуть суду про існування комерційних правовідносин між брокером-ФОП та Varamar, визнають, що вимоги Varamar мають ознаки господарського спору, і окремо пояснюють, що цей спір стосується несплати брокерської комісії та виконання комерційних зобов’язань компанії.
При цьому вихідне комерційне питання залишається незмінним: брокер виконав професійну роботу для Varamar, виставив компанії інвойс, але комісія до цього часу не сплачена.
14 липня 2026 року Солом’янський районний суд Києва закрив цивільне провадження у справі № 760/11449/26.
Varamar та Олександр Варваренко вимагали визнати поширену брокером інформацію недостовірною, зобов’язати її спростувати та стягнути компенсацію моральної й репутаційної шкоди у розмірі приблизно USD 100,000.
Але важливо розуміти, що відбулося до появи цього позову.
За позицією брокера та умовами відповідної комерційної домовленості, брокерська комісія підлягала оплаті протягом 24 годин після настання погодженої події платежу.
Оплата не надійшла.
Після кількох тижнів очікування брокер поширив гранично короткий і сухий за змістом ринковий циркуляр:
VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ
Приблизно через 20 хвилин після його поширення в ситуацію особисто втрутився Олександр Варваренко.
Він повідомив брокеру:
«Ваша комісія виплачена не буде, оскільки вона буде спрямована на часткове відшкодування репутаційної шкоди».
Одночасно Варваренко повідомив про залучення юриста та майбутні вимоги, пов’язані з імовірною шкодою діловій репутації.
Послідовність подій була такою:
спочатку — багатотижнева несплата комісії; потім — короткий циркуляр «VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ»; приблизно через 20 хвилин — особисте втручання Варваренка; після цього — WhatsApp-«штраф» у розмірі 100% несплаченої комісії та подальша судова ескалація.
Докладна хронологія початкового конфлікту вже публікувалася у матеріалах «Олександр Варваренко і Varamar: спір щодо брокерської комісії» та «Подяка від команди. Штраф від царя».
Уже після цього Varamar та Олександр Варваренко звернулися до суду з вимогами про захист ділової репутації, спростування публікацій і стягнення приблизно USD 100,000.
Суд ці обвинувачення по суті не розглядав.
Він не визнав публікації брокера неправдивими, не присудив Varamar або Олександру Варваренку заявлену компенсацію та не зобов’язав брокера видалити публікації.
Провадження було закрито з питання належної юрисдикції.
Рішення першої інстанції докладніше розбиралося у публікації «Олександр Варваренко, Varamar Shipping DMCC: справу закрито, комісію не сплачено».
Тепер Олександр Варваренко намагається домогтися скасування цього рішення та повернути справу до Солом’янського районного суду для продовження розгляду.
При цьому самостійної апеляційної скарги від імені VARAMAR SHIPPING FZCO компанія не подала.
У відзиві брокера це сформульовано прямо:
«Апелянтом є лише Олександр Варваренко особисто. VARAMAR SHIPPING FZCO окремої апеляційної скарги від власного імені не подавала».
Саме навколо цієї апеляції сьогодні зосереджений основний юридичний спір.
29 вересня 2026 року представники Олександра Варваренка подали відповідь на відзив брокера.
У ній міститься одне з найважливіших формулювань усієї нинішньої стадії:
«Вимоги VARAMAR SHIPPING FZCO до Кального К. Є. мають ознаки господарського спору».
Але сама ця юридична формула мало що говорить читачеві без контексту.
Тому особливо важливе продовження.
Представники Варваренка самі пояснюють, про який саме господарський спір ідеться:
«Оспорювані публікації безпосередньо стосуються її господарської діяльності, зокрема тверджень про несплату брокерської комісії та виконання комерційних зобов’язань».
Тобто сторона самого апелянта пов’язує корпоративну частину справи з двома цілком конкретними комерційними питаннями:
несплатою брокерської комісії та виконанням Varamar своїх комерційних зобов’язань.
Для нинішньої апеляції це принципово.
У тому самому документі вони пишуть:
«Договірні (комерційні) правовідносини щодо оплати консультаційних послуг існували між Кальним К. Є. як ФОП та VARAMAR SHIPPING DMCC як юридичною особою».
І далі:
«Жодного документа, який підтверджував би наявність аналогічних правовідносин між Кальним К. Є. та Варваренком О. особисто, матеріали справи не містять».
Це фактично підтверджує одну з центральних позицій брокера.
Він ніколи не стверджував, що Олександр Варваренко особисто був комерційним контрагентом за інвойсом.
Інвойс був виставлений Varamar.
Його виставив той, хто фактично виконав професійну роботу для Varamar, — брокер Костянтин Кальний, який діяв як ФОП.
А Варваренко опинився в центрі конфлікту з іншої причини: саме він особисто втрутився в питання того, чи платитиме Varamar брокеру.
Солом’янський районний суд уже оцінював характер відносин сторін.
У матеріалах справи відображено, що Костянтин Кальний діяв у відносинах із Varamar саме як фізична особа — підприємець, а відповідні правовідносини виникли у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.
Виходить послідовна картина.
Спочатку суд першої інстанції вказує на господарську природу відносин.
Потім уже представники Варваренка на стадії апеляції самі пишуть про існування комерційних правовідносин між брокером-ФОП та Varamar і про господарську природу вимог самої компанії.
Саме тут виникає одне з головних питань нинішньої апеляції.
Представники Варваренка одночасно стверджують дві речі.
Вимоги Олександра Варваренка як фізичної особи, за їхньою позицією, мають цивільно-правову природу.
Вимоги Varamar, за їхнім же власним визнанням, мають ознаки господарського спору.
Після цього пропонується розглядати все разом саме в цивільному суді.
Таким чином, господарська природа вимог Varamar уже визнається.
Однак присутність Варваренка як окремого фізичного позивача використовується як аргумент для повернення всієї справи назад до цивільного процесу.
З погляду брокера, саме ця конструкція потребує особливо уважної оцінки апеляційного суду.
Брокер окремо підкреслює це у своєму відзиві:
«До 23 березня 2026 року я взагалі не спілкувався з Олександром Варваренком особисто».
І:
«Між нами не існувало приватних, побутових, сімейних, дружніх, договірних або інших самостійних правовідносин».
Тобто спочатку не існувало двох паралельних конфліктів — комерційного з Varamar і особистого з Варваренком.
Спочатку була професійна робота брокера для Varamar.
Потім виникло питання оплати.
І лише після того, як брокер публічно повідомив ринку «VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ», особисто з’явився Олександр Варваренко.
23 березня Варваренко спочатку написав:
«Я не знаю, чим саме викликана затримка виплати вашої комісії, і не знаю загальних деталей цієї угоди, оскільки не беру участі в операційній діяльності цієї компанії».
А потім:
«Тим часом ваша комісія виплачена не буде, оскільки вона буде спрямована на часткове відшкодування репутаційної шкоди».
Тут принципова саме послідовність.
Варваренко спочатку прямо каже, що не знає причини первинної затримки оплати.
Він не пише, що брокер не виконав роботу.
Не пише, що комісія не була зароблена.
Не пише, що брокер не має права на професійну винагороду.
Він говорить:
«ваша комісія».
І вже потім оголошує нову причину подальшої несплати — передбачувану репутаційну шкоду.
Цей епізод докладно розібраний у публікації «Подяка від команди. Штраф від царя».
Це ще один принциповий момент.
За позицією брокера, під час виконання морської операції та професійної взаємодії з представниками Varamar йому не висували претензій щодо його ролі, обсягу виконаної роботи або права на професійну винагороду.
Роботу було завершено.
У процесі її виконання Varamar не повідомляла брокеру, що він нібито не виконує погоджені функції.
Не заявлялося, що його професійний внесок відсутній.
Не заявлялося, що право на винагороду належить комусь іншому.
Після завершення роботи інвойс був виставлений Varamar безпосередньо тим брокером, який цю роботу фактично виконував.
І лише після виникнення проблеми з оплатою почали з’являтися нові пояснення.
Протягом кількох місяців брокер надсилає офіційні листи Varamar, Олександру Варваренку та юристу Алісі Фомічовій.
Питання в них по суті одне:
яка конкретна договірна або правова підстава, на якій Varamar відмовляється виплачувати брокерську комісію за давно виконану роботу?
Брокер неодноразово просив назвати конкретне положення договірних умов, що дозволяє утримувати комісію.
Відповіді з боку Варваренка та представників Varamar були.
У них пізніше з’являлися претензії до інвойсу, публікацій брокера, імовірної репутаційної шкоди та судового процесу.
Але це не те саме, що одна ясна і послідовна договірна підстава несплати, яка існувала на момент завершення роботи та настання строку платежу.
За позицією брокера, такої відповіді він до цього часу не отримав.
Якщо розташувати події в хронологічному порядку, виникає ще одне питання.
Спочатку Варваренко каже, що не знає, чим викликана затримка оплати.
Потім оголошує, що комісія не буде виплачена через імовірну репутаційну шкоду.
Пізніше з’являються претензії до інвойсу.
Потім — претензії до публікацій.
Після цього — позиція про утримання комісії до завершення судового процесу.
Ще пізніше публічна позиція стає ширшою: у Varamar нібито взагалі немає обов’язку платити брокеру.
А тепер, перед розглядом апеляції, представники Варваренка офіційно визнають існування договірних комерційних правовідносин щодо оплати послуг і господарський характер спору, безпосередньо пов’язаного з несплатою брокерської комісії та виконанням комерційних зобов’язань Varamar.
Саме ця еволюція робить нинішню апеляційну стадію особливо цікавою.
21 серпня 2026 року Олександр Варваренко опублікував власну заяву в LinkedIn.
У ній він назвав поширювані щодо Varamar, SHIPNEXT і нього самого твердження неправдивими та такими, що не мають фактичного підґрунтя.
Водночас у тій самій заяві він охарактеризував те, що відбувається, як договірну/комерційну суперечку.
Оригінальна публікація Олександра Варваренка в LinkedIn
Тепер цю публічну позицію можна поставити поруч із тим, що його представники пишуть суду: між брокером-ФОП та Varamar існували комерційні правовідносини, а вимоги Varamar мають ознаки господарського спору, що стосується несплати брокерської комісії та виконання комерційних зобов’язань.
Це не є визнанням конкретної заборгованості.
Але така судова позиція значно складніша за публічну картину, за якою комерційні вимоги брокера нібито взагалі позбавлені фактичної основи.
Ширший аналіз публічних заяв Варваренка та пов’язаних із ними матеріалів опублікований у статті «Олександр Варваренко, Varamar Shipping, SHIPNEXT: Цар, Барон Мюнхгаузен і Король брехунів».
Після WhatsApp-«штрафу» історія отримала ще одне незвичне продовження.
Брокеру був запропонований підготовлений текст публічної заяви.
За його змістом брокер мав відкликати попередні твердження, визнати свою публічну реакцію передчасною, фактично взяти на себе відповідальність за виникнення конфлікту, висловити жаль і публічно підтвердити відсутність підстав ставити під сумнів платіжну практику Varamar.
Брокер відмовився.
Натомість він запропонував простий варіант: після фактичної оплати комісії публічно повідомити ринку, що питання врегульовано і Varamar виконала свої зобов’язання.
Такий варіант прийнятий не був.
Тому виникає очевидне питання:
якщо комісія брокеру взагалі не належала, навіщо пов’язувати її отримання з публікацією покаянної заяви?
Цей епізод докладно описаний у матеріалі «Подяка від команди. Штраф від царя».
Через кілька місяців в історію знову увійшла Анна Варваренко — дружина Олександра Варваренка та людина, яка, за її власними словами, займається маркетингом, PR і брендингом проєктів Varamar та SHIPNEXT.
Цього разу переговори, здавалося, справді наблизилися до завершення.
Varamar запросила оновлений інвойс. Анна Варваренко повідомила брокеру:
«Ми одразу сплатимо всю суму. Пишіть повну суму в інвойсі».
Після отримання виправленого документа вона написала:
«Дякую. Чудово. Уже відправила. Відправлю вам підтвердження платежу».
Тобто суму було погоджено, реквізити виправлено, новий інвойс отримано, а брокеру повідомили, що платіж передано в роботу.
Однак приблизно через дві години умови змінилися.
Тепер брокер мав спочатку розіслати новий циркуляр, зробити публічну публікацію, видалити попередні матеріали та висловити жаль щодо можливої репутаційної шкоди Varamar.
У листуванні це було сформульовано так:
«Ви сьогодні відправляєте один циркуляр тим самим одержувачам, робите публікацію та видаляєте попередні матеріали. Ми зі свого боку також підтверджуємо закриття питання і відразу ж сьогодні проводимо оплату».
Брокер наполягав на зворотній послідовності: спочатку повна оплата, потім нейтральна публічна заява про закриття питання.
Анна Варваренко наполягала, що першим має діяти брокер:
«Оскільки публічна частина цієї історії почалася з вашого боку, ми просимо лише про одне: щоб ви зі свого боку першим її завершили. Після цього ми безумовно виконаємо все, про що домовилися».
Саме тому цей епізод був окремо опублікований як «лист-покаяння №2».
Повна публікація про «лист-покаяння №2»
На стадії підготовки до апеляції з’являється ще одне суттєве протиріччя.
Представники Варваренка підтверджують, що він є мажоритарним акціонером Varamar.
Але водночас пишуть:
«Варваренко О. має статус мажоритарного акціонера компанії, однак не займає в ній керівної або виконавчої посади та не має повноважень діяти від імені компанії в процесі ведення господарської діяльності».
І тут виникає природне питання.
Якщо Олександр Варваренко справді не мав повноважень діяти від імені Varamar у господарській діяльності, то яким був юридичний статус його повідомлення брокеру:
«Ваша комісія виплачена не буде»?
Якщо це було рішення самої Varamar — чому його повідомила людина, яка тепер заявляє про відсутність відповідних повноважень?
Якщо це була лише особиста думка мажоритарного акціонера — чому після його повідомлення комісія справді залишилася несплаченою?
Це вже не питання особистої оцінки Варваренка.
Це питання внутрішньої узгодженості його нинішньої судової позиції з його раніше задокументованими діями.
У процесуальних документах сторони Варваренка окремо обговорюється інвойс.
Але тут не повинно виникати штучної плутанини.
Інвойс не мав виставлятися Олександру Варваренку особисто.
Йому він і не виставлявся.
Інвойс був виставлений VARAMAR SHIPPING DMCC тим, хто фактично виконав професійну роботу для Varamar, — брокером Костянтином Кальним, який діяв як ФОП.
Саме цю структуру відносин тепер фактично визнає й протилежна сторона.
Тому відсутність імені Варваренка в інвойсі нічого не спростовує.
Навпаки, це відповідає позиції брокера:
комерційним контрагентом була Varamar, а Олександр Варваренко особисто втрутився вже у питання оплати.
Тут важливо відокремлювати встановлений факт від оцінки сторони.
Ні суд першої інстанції, ні Київський апеляційний суд поки не встановлювали, що метою судового процесу було навмисне затягування виплати комісії.
Це оцінка брокера.
Але вона ґрунтується на конкретній послідовності подій.
Роботу було виконано.
Інвойс було виставлено Varamar.
Під час виконання роботи претензій до професійної діяльності брокера не висувалося.
Комісію не було сплачено у передбачений строк.
Минуло кілька тижнів.
З’явився циркуляр «VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ».
Приблизно через 20 хвилин з’явився Олександр Варваренко та WhatsApp-«штраф».
Потім — покаяння №1.
Потім цивільний позов приблизно на USD 100,000.
Суд закрив провадження.
Варваренко подав апеляцію.
Пізніше виник сценарій покаяння №2 — уже за участі Анни Варваренко.
Тепер представники самого Варваренка визнають господарську природу вимог Varamar та існування комерційних відносин між брокером і компанією.
Але замість вирішення вихідного питання сторони продовжують сперечатися про публікації, репутацію та юрисдикцію.
Практичний результат на сьогодні залишається незмінним:
брокерська комісія не сплачена.
Змінюється не лише пояснення причини несплати.
Еволюціонує й процесуальна аргументація.
У початковій апеляції сторона Варваренка використовувала, зокрема, практику Верховного Суду України у справі № 359/2365/25.
Після заперечень брокера у документі від 29 вересня основний акцент уже зміщується на постанову Великої Палати Верховного Суду України у справі № 641/5523/19.
Тепер аргумент полягає в тому, що вимоги різної юрисдикційної природи настільки пов’язані між собою, що мають розглядатися разом.
При цьому самі представники Варваренка визнають:
«Правовідносини у цій справі та у справі № 641/5523/19 не є подібними за своїм матеріально-правовим змістом».
Тобто в міру розвитку апеляційної стадії змінюється і центр правової аргументації.
Мета апеляції сформульована конкретно.
Олександр Варваренко просить скасувати ухвалу Солом’янського районного суду від 14 липня 2026 року та направити справу назад до того самого суду для продовження розгляду в порядку цивільного судочинства.
Брокер займає протилежну позицію і просить залишити рішення першої інстанції без змін.
Саме таким є нинішній процесуальний стан справи.
Перед апеляцією достатньо поставити поруч чотири формулювання.
Перше:
«Я не знаю, чим саме викликана затримка виплати вашої комісії».
Друге:
«Ваша комісія виплачена не буде».
Третє:
«Договірні (комерційні) правовідносини щодо оплати консультаційних послуг існували між Кальним К. Є. як ФОП та VARAMAR SHIPPING DMCC як юридичною особою».
Четверте:
«Варваренко О.... не має повноважень діяти від імені компанії в процесі ведення господарської діяльності».
Після цього виникають два прості питання.
Якщо Варваренко не був уповноважений діяти від імені Varamar, чому саме він особисто повідомив брокеру, що його комісія виплачена не буде?
І:
якщо представники Варваренка самі визнають комерційні відносини між брокером та Varamar і господарську природу спору, пов’язаного з несплатою комісії та виконанням комерційних зобов’язань компанії, чому присутність Варваренка як фізичної особи має повернути весь цей конфлікт до цивільного процесу?
Який би процесуальний шлях не обирали Олександр Варваренко та Varamar, сама по собі апеляція не усуває вихідного комерційного питання і, за позицією брокера, не змінює факту триваючої несплати комісії.
Тут необхідно розділяти дві принципово різні правові конструкції.
Перша — обов’язок Varamar виплатити брокерську комісію, який, за позицією брокера, виник у межах комерційної морської угоди та відповідних умов чартер-партії.
Друга — значно пізніші вимоги Олександра Варваренка та Varamar про передбачувану моральну й репутаційну шкоду приблизно на USD 100,000.
Це різні вимоги.
За позицією брокера, якщо Varamar або Олександр Варваренко вважали, що публікаціями справді заподіяно репутаційну шкоду, юридично послідовним порядком було б спочатку виконати зобов’язання щодо сплати брокерської комісії, строк виконання якого вже настав, а потім окремо заявляти та доводити власні вимоги про передбачувану шкоду в передбаченому договором і застосовним правом порядку.
Сама по собі передбачувана репутаційна шкода не перетворюється автоматично на право самостійно призначити брокеру «штраф» у розмірі 100% його професійної винагороди.
Тим більше що первинне рішення про утримання комісії з’явилося не в рішенні арбітражу і не в судовому акті.
Воно з’явилося у WhatsApp.
Спочатку Варваренко написав:
«Я не знаю, чим саме викликана затримка виплати вашої комісії».
А потім у тому самому повідомленні вирішив:
«Ваша комісія виплачена не буде, оскільки вона буде спрямована на часткове відшкодування репутаційної шкоди».
На той момент розмір передбачуваної репутаційної шкоди ще навіть не був установлений.
Пізніше Varamar і Варваренко вже вимагали в українському цивільному процесі приблизно USD 100,000, однак суд першої інстанції ці вимоги по суті не задовольняв і факту заподіяння такої шкоди не встановлював.
Саме тут, за позицією брокера, проходить принципова межа.
Комісія за чартер-партією — одне комерційне питання.
Передбачувана моральна або репутаційна шкода компанії Varamar — інше самостійне питання.
Якщо Varamar вважала себе потерпілою стороною, вона могла сплатити брокеру належну винагороду, а потім окремо заявляти вимоги про передбачувану шкоду та доводити їх у належному порядку, включно з питанням застосування арбітражного застереження чартер-партії.
Але натомість виникла інша конструкція: уже зароблена комісія фактично була перетворена на забезпечення ще не доведених репутаційних вимог.
Тому, з погляду брокера, цивільний позов, апеляція, вимоги покаяння та інші подальші дії не усувають вихідного комерційного питання і самі по собі не виправляють триваючу несплату комісії.
У міжнародному судноплавстві обов’язок сплатити брокерську комісію та окрема вимога про передбачувану репутаційну шкоду — це різні юридичні питання.
Однак у цьому випадку Олександр Варваренко, схоже, вирішив написати для англійського права власний додатковий розділ:
спочатку не заплатити брокеру; потім самостійно призначити йому 100% WhatsApp-«штраф»; після цього двічі вимагати публічного покаяння; а передбачувану репутаційну шкоду використати як підставу для утримання вже заробленої комерційної винагороди.
Апеляція може визначити, який український суд має право розглядати репутаційний спір.
Але сама по собі вона не відповідає на значно простіше комерційне питання:
на якій договірній підставі Varamar не сплатила брокеру комісію за вже виконану роботу?
Протягом кількох місяців брокер вимагає від Varamar, Варваренка та їхніх представників дати саме цю відповідь.
За його позицією, єдиного послідовного договірного пояснення досі немає.
Натомість сьогодні існує офіційний процесуальний документ сторони Варваренка, в якому вже прямо сказано, що між брокером-ФОП і Varamar існували комерційні правовідносини та що корпоративна частина спору стосується несплати брокерської комісії та виконання комерційних зобов’язань Varamar.
Саме тому нинішня апеляція становить інтерес значно ширший за звичайний репутаційний процес.
Вона показує, як первісно просте комерційне питання поступово перетворилося на багатоступеневу судову та репутаційну конструкцію.
Спочатку — багатотижнева несплата.
Потім — «VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ».
Приблизно через 20 хвилин — «ваша комісія виплачена не буде».
Потім — WhatsApp-«штраф», два покаяння, цивільний позов та апеляція.
А брокерська комісія досі не сплачена.
Мовні версії: Русская версия · English version