Kiev ShippingПублічні заяви Олександра Варваренка, платіжні спори, M/V KOZA, частково сплачений бункерний інвойс, фантомний флот Varamar і комісія за M/V BOHWA AMOY.
Платіжні спори, фантомний флот, невиплачена брокерська комісія, бункерний інвойс і публічні заяви Олександра Варваренка — у зіставленні з опублікованими першоджерелами та документованими подіями.
21 серпня 2026 року Олександр Варваренко опублікував у LinkedIn заяву, присвячену спору щодо невиплаченої брокерської комісії.
Він назвав поширювану інформацію неправдивою та такою, що не має під собою фактичних підстав, охарактеризував події як звичайну договірну або комерційну суперечку та заявив, що Varamar нібито не має обов’язку платити брокеру.
Особливо примітною стала така фраза:
“This is the first situation of this nature in Varamar’s 17-year history.”
Інакше кажучи, Варваренко публічно заявив, що це перший випадок такого характеру за всю 17-річну історію Varamar.
Повний текст заяви Олександра Варваренка від 21 серпня 2026 року
Сам Варваренко не пояснив, що саме він розуміє під словами “a situation of this nature”. Однак його заява була зроблена в контексті спору щодо існування обов’язку виплатити зароблену брокерську комісію. Тому в цій статті ця фраза розглядається саме в контексті платіжних спорів і тверджень про відсутність зобов’язань перед контрагентами.
Я публічно заявляю: твердження про «перший подібний випадок» суперечить доступним фактам і опублікованим першоджерелам.
Йдеться не про мою особисту неприязнь до Варваренка і не про його тон. Йдеться про конкретну публічну заяву, яку необхідно зіставити:
Саме на підставі цієї сукупності обставин я вважаю заяву Олександра Варваренка про «перший подібний випадок» такою, що не відповідає дійсності.
На окрему увагу заслуговує історія «нового флоту» Varamar Shipping.
У публікаціях галузевих ЗМІ фігурували чотири нібито придбані судна, а в деяких повідомленнях масштаби заявленої програми збільшувалися вже до дванадцяти.
Однак знайти публічно підтверджений перелік цих придбань виявилося значно складніше, ніж прочитати гучні заголовки.
Виникають цілком звичайні для судноплавного ринку питання:
Схоже, Олександр Варваренко придбав не звичайні судна, а винятково малопомітні субмарини. Усі їх шукають, але поки ніхто не може впевнено показати ані чотири, ані тим більше дванадцять.
Тому оголошую професійний морський конкурс: якщо комусь вдасться виявити чотири або дванадцять субмарин, справді придбаних Олександром Варваренком чи Varamar Shipping, прошу зв’язатися зі мною.
Переможцю належить спеціальний приз — зрозуміло, після перевірки назв суден, IMO-номерів, зареєстрованих власників і дат переходу права власності.
А поки перед нами фантомний флот Varamar: він уже існує в інтерв’ю та заголовках, але продовжує успішно уникати незалежної ідентифікації.
Докладніше:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping, SHIPNEXT: ЗМІ, репутація та «фантомний флот»
Один із найпоказовіших епізодів пов’язаний із Гьокханом Озджаном, зазначеним у LinkedIn як General Manager турецької компанії TET International Dış Ticaret ve Kimya San. A.Ş.
У публічному коментарі під дописом Олександра Варваренка Озджан написав, що минули роки, однак арбітражне рішення проти Varamar, пов’язане з M/V KOZA, досі не виконано.
За твердженням Гьокхана Озджана, арбітр, призначений самим Варваренком, виніс рішення повністю проти Varamar. Після цього Озджан публічно поставив Варваренку пряме запитання: чи можна нарешті очікувати, що Varamar виплатить суму, належну відповідно до арбітражного рішення?
Першоджерела:
Публікація Олександра Варваренка з коментарем Гьокхана Озджана у справі M/V KOZA
Публікація Анни Варваренко з публічною вимогою про оплату у справі M/V KOZA
Профіль Гьокхана Озджана в LinkedIn
Я не публікую самого арбітражного рішення і не стверджую, що особисто вивчив повний комплект матеріалів відповідного розгляду. Я точно передаю зміст публічної заяви Гьокхана Озджана.
Отже, цей епізод слід розглядати саме як публічне твердження учасника відповідних подій, а не як мій власний висновок про зміст арбітражної справи.
Водночас існування такої публічної вимоги ставить під серйозний сумнів заяву Варваренка про те, що нинішній платіжний спір є першим подібним випадком в історії Varamar.
Якщо учасник ринку публічно повідомляє про невиконане арбітражне рішення проти Varamar, а пізніше Варваренко називає інший спір щодо неотриманого платежу «першим випадком», перед нами очевидна суперечність, що потребує змістовного пояснення.
Ще один платіжний епізод пов’язаний із Мартіном ван Ванройєм, який представляє нідерландську Coöperatieve Aan- en Verkoopvereniging voor de Scheepvaart “Bebeka” U.A.
Під публікацією Varamar у LinkedIn Мартін залишив короткий, але цілком зрозумілий коментар:
“..... or pay bunker invoice”
Першоджерела:
Публікація Varamar у LinkedIn, під якою з’явився коментар Мартіна
Профіль Мартіна ван Ванройя в LinkedIn
4 вересня 2026 року мені безпосередньо повідомили конкретні фінансові деталі цього епізоду. Загальна сума бункерного інвойсу становила приблизно 142 000 доларів США.
Після виходу моїх публікацій, у яких порушувалося питання про неоплачені зобов’язання Varamar, кредитор отримав 50% суми інвойсу — приблизно 71 000 доларів США. Таким чином, на момент отримання цієї інформації друга половина інвойсу — ще близько 71 000 доларів США — залишалася непогашеною.
Інформації про подальшу оплату залишку я не отримував. Тому я не стверджую, що цей залишок продовжує бути неоплаченим на дату публікації цієї статті. Водночас я не маю інформації або документального підтвердження того, що інвойс було погашено повністю.
Окремо з кількох джерел у міжнародному бункерному секторі надходила інформація про інші інвойси, які могли залишатися неоплаченими приблизно десять місяців.
Їхній поточний статус, точні суми, обставини відповідних поставок і наявність можливих комерційних спорів мені невідомі. Тому ці відомості потребують незалежного документального підтвердження і не подаються в цій статті як установлені факти.
Я не публікую приватну комерційну документацію Bebeka і не видаю отриману інформацію за обставини, встановлені судом.
Однак публічний коментар представника Bebeka, відома загальна сума інвойсу та підтверджена оплата лише половини суми є конкретними обставинами, які неможливо просто ігнорувати.
Мої публікації допомагають привертати увагу до платіжних проблем Varamar. Після їх виходу кредитор отримав щонайменше половину належної суми — приблизно 71 000 доларів США. Отже, публічність дає результат, навіть якщо в цьому випадку підтверджений результат поки обмежується частковою оплатою.
Докладний матеріал про цей епізод:
Комерційні затримки та спори можуть виникати в діяльності будь-якої судноплавної компанії. Однак цей конкретний епізод неможливо викреслити з публічної історії Varamar. Виникає просте запитання: як бункерний інвойс на 142 000 доларів США, половина якого на початку вересня 2026 року все ще очікувала оплати, узгоджується з публічною заявою Олександра Варваренка про «перший подібний випадок»?
Ніяк.
Після початку моїх публічних публікацій зі мною зв’язалися представники кількох інших контрагентів Varamar, які заявили про власні проблеми з отриманням платежів.
Поки вони не готові виступити публічно й продовжують сподіватися, що Варваренко або Varamar рано чи пізно заплатять.
Оскільки ці люди не дозволили розкривати свої імена, назви компаній, суми й документи, я не публікуватиму відповідну інформацію без їхньої згоди.
Я також не подаю отримані повідомлення як факти, встановлені судом, і не називаю цих людей кредиторами в юридичному сенсі без вивчення підтверджувальних документів.
Однак сам факт того, що різні учасники ринку незалежно один від одного звертаються до мене із заявами про неотримані платежі, має значення під час оцінки категоричного твердження Варваренка про нібито єдиний випадок.
Надія помирає останньою. Чекати й мовчати — їхній вибір.
Однак практика показує, що багатомісячне мовчання не завжди допомагає отримати гроші. Публічність, навпаки, змушує відповідати на незручні запитання й іноді сприяє оплаті — принаймні частковій, як це сталося з бункерним інвойсом Bebeka після моїх публікацій.
У своїй заяві Варваренко написав, що комерційний спір нібито не дає підстав «атакувати» його сім’ю. Таке формулювання має створити враження, ніби зовсім сторонніх членів сім’ї проти їхньої волі втягнули в чужий комерційний конфлікт.
Однак фактична послідовність подій була іншою.
Я не звертався до Анни Варваренко і не запрошував її брати участь у спорі. Вона сама зв’язалася зі мною через LinkedIn.
21 квітня 2026 року Анна Варваренко написала:
“Good day, We kindly ask you to stop posting publicly on our page.”
Зверніть увагу на формулювання:
“our page” — «наша сторінка».
Надалі вона пояснила:
«Я не є співробітницею компаній Varamar і Shipnext, а працюю з різними проєктами як advisor у сфері маркетингу та PR».
Потім вона написала ще конкретніше:
«Я, своєю чергою, допомагаю розвивати різні проєкти, зокрема Varamar і Shipnext. Моя сфера — виключно маркетинг, PR і брендинг».
Отже, йдеться не про зовсім стороннього члена сім’ї. За власними словами Анни Варваренко, вона допомагає розвивати Varamar і SHIPNEXT саме у сфері маркетингу, PR і брендингу. Предметом її звернення стали мої публічні дописи — тобто питання, безпосередньо пов’язані з корпоративною репутацією та PR.
На окрему увагу заслуговує зв’язок Анни й Олександра Варваренків із Bluemont.
Згідно з наявними в мене заявами Анни Варваренко, Bluemont є сімейною компанією, а Varamar і SHIPNEXT належать до проєктів, з якими Bluemont працює у сфері маркетингу, PR і брендингу. Публічні матеріали самого Олександра Варваренка також називають його засновником Bluemont Holding і пов’язують Varamar та SHIPNEXT зі створеною ним корпоративною структурою.
Таким чином, Анна Варваренко вступила в цей конфлікт не просто як дружина людини, згаданої в публікаціях. Вона сама описувала свою діяльність як роботу з Varamar і SHIPNEXT у тій сфері, якої безпосередньо стосувалися її звернення до мене: корпоративна репутація, публічні комунікації, маркетинг і PR.
22 квітня 2026 року Анна Варваренко надіслала ще одне повідомлення:
«Пишу, щоб прямо й заздалегідь попередити. Така активність — велика кількість повідомлень у різні акаунти — уже сприймається як спам».
Далі вона повідомила:
«На вас регулярно надсилають скарги до LinkedIn, і в таких випадках платформа досить швидко запроваджує обмеження або повністю блокує профіль. Ризик втратити акаунт найближчим часом зараз більш ніж реальний».
І ще:
«Зі свого боку ми вже передали інформацію до LinkedIn».
Після цього прозвучала рекомендація:
«Рекомендуємо зупинитися зараз і не витрачати свій час даремно».
Кожен читач може самостійно визначити, чи є повідомлення про скарги та «більш ніж реальний» ризик втратити профіль дружнім проханням або попередженням, покликаним змусити мене припинити публічні публікації.
Але одного стверджувати не можна: нібито Анна Варваренко залишалася поза межами спору, а потім несподівано зазнала нічим не спровокованої «атаки».
Вона сама вступила в контакт. Вона говорила про «нашу сторінку». Вона визнала участь у розвитку Varamar і SHIPNEXT. Вона використала формулювання «ми вже передали інформацію до LinkedIn». Вона вимагала припинити публічну активність і попереджала про можливе блокування акаунта.
Пізніше Анна Варваренко продовжила цю лінію вже в публічних коментарях:
“Our legal team will see this through. I look forward to the day we can share the full story and put an end to the false and malicious claims you keep posting on our social media.”
Вона також написала:
“Now I understand the tone you have chosen. I spoke to you respectfully and simply asked that this matter be resolved outside social media.”
Далі вона заявила:
“We made a conscious decision not to block you and to give you the opportunity to express yourself openly.”
Знову виникає питання: кого саме мають на увазі під словом “we” — «ми»?
Якщо Анна Варваренко виступала виключно як не пов’язаний із компаніями член сім’ї, чому вона говорила про «нашу сторінку», «нашу юридичну команду», колективне рішення не блокувати мене та інформацію, передану LinkedIn «з нашого боку»?
Але існує й принциповіше питання: де логіка в діях сім’ї Варваренків?
Олександр Варваренко є засновником Bluemont і бенефіціарним власником Varamar Shipping. Брокер своєю професійною роботою допоміг забезпечити надходження на розрахунковий рахунок Varamar близько 400 000 доларів США. Коли настав час виплатити зароблену брокерську комісію, Олександр Варваренко особисто втрутився і через WhatsApp оголосив брокеру «штраф» у розмірі 100% комісії.
Після цього його дружина Анна Варваренко, пов’язана з PR-проєктами Varamar і SHIPNEXT, неодноразово зверталася до того самого брокера, вимагала припинити публікації, повідомляла про скарги, які надсилаються до LinkedIn, попереджала про ризик блокування акаунта, а потім публічно говорила про «неправдиві та зловмисні заяви», розміщені в соціальних мережах Varamar.
Виходить алогічна послідовність дій:
Спочатку бенефіціарний власник Varamar особисто ухвалює рішення не виплачувати зароблену брокерську комісію та замінює комерційні зобов’язання самовільно оголошеним WhatsApp-«штрафом». Потім його дружина, яка займається маркетингом, PR і брендингом проєктів Varamar та SHIPNEXT, звинувачує брокера у завданні репутаційної шкоди через публічне обговорення цієї несплати.
Де в цьому логіка?
Якщо Анна Варваренко справді хотіла захистити репутацію Varamar, то працювати їй слід було передусім з Олександром Варваренком — людиною, особисте рішення якої стало безпосередньою причиною публічного конфлікту.
Саме Олександр Варваренко є тією проблемою, з якою Анні Варваренко слід було працювати, щоб зароблена брокерська комісія була виплачена, а комерційний конфлікт завершений.
Саме про це я сказав їй під час нашого спілкування. Я попросив Анну Варваренко використати свій вплив і сприяти нормальному комерційному вирішенню питання: скасуванню самовільно оголошеного «штрафу» та виплаті заробленої брокерської комісії.
Вона відповіла категоричною відмовою.
У таких випадках згадується відоме прислів’я:
«Чоловік і жінка — одна сатана».
У цьому контексті це не твердження про їхнє приватне сімейне життя, а образна оцінка узгодженості їхніх дій у конкретному комерційному та публічному конфлікті: Олександр Варваренко ухвалив рішення, що призвело до невиплати комісії, а Анна Варваренко замість сприяння усуненню причини конфлікту зосередилася на спробах зупинити публічне обговорення його наслідків.
За інформацією, яку я отримав від низки учасників морського ринку, знайомих із сім’єю Варваренків значно довше й краще, ніж я, вплив Анни Варваренко на внутрішні та репутаційні питання Varamar є суттєвим.
Я не можу незалежно підтвердити всі отримані від учасників ринку оцінки й тому не подаю їх як установлений факт. Однак ця інформація узгоджується зі змістом власного листування Анни Варваренко, у якому вона використовувала формулювання «наша сторінка», «наша юридична команда», «ми вже передали інформацію до LinkedIn» і говорила про колективне рішення не блокувати мене.
Додаткові питання викликає й публічне листування в LinkedIn між Анною Варваренко та представником турецької компанії, який вимагав від неї сприяння в отриманні коштів на підставі арбітражного рішення, пов’язаного з M/V KOZA.
Я не стверджую, що це листування саме по собі доводить відповідальність Анни Варваренко за виконання арбітражного рішення або наявність у неї юридичного обов’язку здійснити оплату. Однак воно показує, що інший учасник ринку також вважав можливим звертатися саме до Анни Варваренко щодо невирішеної платіжної проблеми, пов’язаної з Varamar.
Пізніше публічні коментарі Анни Варваренко зникли зі сторінки Varamar.
Без внутрішніх даних LinkedIn неможливо достовірно встановити, хто саме їх видалив: Анна Варваренко, адміністратор сторінки Varamar чи сама платформа. Тому я не приписую їх видалення конкретній людині без доказів.
Однак зміст коментарів і приватного листування збережено.
Таким чином, коли Олександр Варваренко подає цю історію виключно як «атаку на сім’ю», він виключає зі своєї версії кілька принципово важливих обставин.
Анна Варваренко сама вступила зі мною в контакт. Вона говорила про «нашу сторінку», «нашу юридичну команду» та дії, вжиті «з нашого боку». Вона визнала участь у розвитку Varamar і SHIPNEXT у сфері маркетингу, PR і брендингу. Вона вимагала припинити публічну активність, попереджала про можливе блокування акаунта й відмовилася сприяти виплаті заробленої брокерської комісії.
Тому подати Анну Варваренко виключно як зовсім стороннього члена сім’ї, випадково зачепленого чужим комерційним спором, неможливо.
У приватному листуванні Анна Варваренко зробила ще одну примітну заяву:
«За роки роботи багато наших клієнтів і партнерів завжди з розумінням ставилися до подібних ситуацій, коли вони виникали, адже це частина життя, і всі ми люди».
Пізніше вона написала:
«Навіть у періоди серйозних криз — під час глобальної фінансової кризи 2008–2009 років, кризи 2014 року та пандемії COVID-19 у 2020 році, — а також у ситуаціях, коли виникали затримки між клієнтами та різними компаніями, ніхто не дозволяв собі діяти так, як дієте ви».
Я не стверджую, що ці слова самі по собі доводять існування конкретних боргів Varamar або підтверджують обставини будь-якого окремого платіжного спору.
Однак у них прямо згадуються раніше виниклі «подібні ситуації» та затримки між клієнтами й компаніями.
Це не мої слова. Їх написала дружина Варваренка, яка, за її власними словами, перебуває поруч із ним майже 20 років і допомагає розвивати Varamar та SHIPNEXT.
На цьому тлі подальша публічна заява Олександра Варваренка про те, що нинішній спір є першим випадком такого характеру за всю історію Varamar, викликає додаткові питання й потребує пояснення.
Намагаючись викликати співчуття в учасників ринку, Олександр Варваренко заявив про нібито неприпустиме залучення його сім’ї до комерційного спору.
Однак за такого викладу повністю ігнорується становище сім’ї брокера, якого Олександр Варваренко спочатку залишив без заробленої комісії, а потім особисто «оштрафував» через WhatsApp на всю суму невиплаченої винагороди.
Саме моя сім’я з 24 лютого 2022 року живе в Києві під російськими ракетами та ударними безпілотниками.
Саме моя дружина 14 червня 2022 року народила дитину в київському пологовому будинку № 5. Пологовий будинок був практично порожнім: через війну, що триває, і загрозу обстрілів багато вагітних жінок були змушені залишити Україну.
Саме моя сім’я під час повітряних тривог спить на підлозі в коридорі біля вхідних дверей, оскільки це єдине доступне нам місце, відокремлене від вулиці двома стінами й здатне хоча б частково захистити від уламків під час вибуху.
У цих умовах я продовжував працювати, виконував професійні обов’язки та брав участь в організації міжнародного морського перевезення, за результатами якого Varamar отримав близько 400 000 доларів США, включно з додатковою компенсацією фрахтувальника.
Після виконання роботи зароблена брокерська комісія не була виплачена. Замість нормального комерційного розрахунку Олександр Варваренко особисто оголосив через WhatsApp «штраф» у розмірі всієї комісії.
Тому спроба подати виключно сім’ю Олександра Варваренка постраждалою стороною виглядає односторонньою та маніпулятивною.
Конфлікт зачепив передусім сім’ю брокера, який виконав роботу в умовах повномасштабної війни, допоміг забезпечити Varamar значний комерційний результат, але залишився без заробленої винагороди. Після цього проти нього почалися тиск, скарги, заява до поліції та цивільний позов приблизно на 100 000 доларів США.
Коли Анна Варваренко вкотре почала пояснювати мені, що я маю робити і як зобов’язаний захищати свої комерційні інтереси, я коректно попросив її не втручатися туди, куди її не запрошували, а зосередитися на власних сімейних проєктах, шоколадному бізнесі та сім’ї.
З мого погляду, така реакція була цілком виправданою.
Анна Варваренко опинилася всередині цієї історії не тому, що я вирішив залучити до спору стороннього члена сім’ї. Вона сама вступила зі мною в контакт, говорила про «нашу сторінку», «нашу юридичну команду», дії, вжиті «з нашого боку», погрожувала скаргами та можливим блокуванням мого профілю в LinkedIn.
При цьому причина конфлікту полягала не в моїй сім’ї й не в публікаціях. Вона полягала в діях Олександра Варваренка, які я вважаю неправомірними: особистому втручанні в питання оплати, односторонньому WhatsApp-«штрафі» та подальшій відмові визнати обов’язок виплатити зароблену брокерську комісію.
Якщо Анна Варваренко справді хотіла припинити конфлікт і захистити репутацію Varamar, їй слід було звернутися передусім до власного чоловіка й переконати його скасувати самовільно оголошений «штраф» та виплатити брокеру зароблену комісію.
Саме про це я її й попросив.
Вона відповіла категоричною відмовою.
Тому розмова про сім’ю не може бути односторонньою. Не можна публічно посилатися на власну сім’ю, водночас повністю ігноруючи наслідки своїх рішень для сім’ї людини, яка живе й працює у воюючому Києві та якій досі не виплатили зароблену професійну винагороду.
Цей спір став особистим не тому, що брокер захотів втрутитися в чуже приватне життя. Він став особистим після того, як Олександр Варваренко сам перетворив звичайне комерційне зобов’язання на персональний WhatsApp-«штраф», а потім поширив наслідки свого рішення на професійну репутацію, безпеку й добробут брокера та його сім’ї.
Докладніше:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping, SHIPNEXT: Шоу Варваренка на шляху до Голлівуду
Відео: чому цей спір став особистим для українського брокера
Окремо слід звернути увагу на позицію Олександра Варваренка в судових документах щодо позову приблизно на 100 000 доларів США, поданого проти брокера Костянтина Кального. Викладена в цих документах позиція фактично зводилася до того, що Варваренко нібито не бере участі в операційній діяльності Varamar і обмежується формальним контролем. Це нагадує роль весільного генерала: він присутній, має статус, приймає привітання, але нібито не знає, що відбувається навколо нього і чому.
Олександр Варваренко є бенефіціарним власником Varamar Shipping.
Повсякденна діяльність компанії справді може здійснюватися через менеджерів. Вони спілкуються з брокерами, агентами, бункерними компаніями та іншими контрагентами. Прізвище Варваренко може не фігурувати в кожному операційному листуванні.
Так само Олександр Варваренко офіційно не брав участі в щоденній організації перевезення вантажу з Індії до Алжиру на судні M/V BOHWA AMOY.
Але це тривало лише до моменту, коли настав час заплатити брокеру.
Унаслідок моїх професійних зусиль перевезення на M/V BOHWA AMOY було успішно організовано й виконано. Varamar отримав основний фрахт і додаткову добровільну компенсацію фрахтувальника в розмірі 50 000 доларів США. Загальна сума, отримана Varamar за результатами проєкту, становила близько 400 000 доларів США.
Однак зароблена брокерська комісія виплачена не була.
Несплата тривала кілька тижнів. Я надіслав Олександру Варваренку два електронні листи й чекав на відповідь. Відповіді не було.
Після цього я поширив на ринку короткий циркуляр:
VARAMAR НЕ ПЛАТИТЬ
І сталося диво.
Приблизно через 20–30 хвилин у WhatsApp з’явився громадянин Бельгії з українським корінням і знайомим прізвищем — Олександр Варваренко.
Людина, яка пізніше почала стверджувати, що не бере участі в операційній діяльності Varamar, особисто втрутилася саме тоді, коли потрібно було вирішити питання оплати.
Він оголосив мені «штраф» у розмірі 100% невиплаченої комісії.
Через WhatsApp.
Творці англійського права, мабуть, після цього перевернулися в могилі.
Докладна хронологія проєкту та подальшого спору:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping і BOHWA AMOY: хронологія спору щодо комісії
Олександр Варваренко і Varamar: спір щодо брокерської комісії
Подяка від команди. Штраф від царя
Виходить дивовижна модель управління:
Після «штрафу» розпочався справжній цирк-шапіто під керівництвом Олександра Варваренка. Від мене вимагали публічно покаятися перед Varamar Group. Фактично виплату заробленої брокерської комісії пов’язали з публікацією запропонованого мені листа, у якому я мав відмовитися від своїх заяв, взяти на себе відповідальність за затримку оплати й перепросити за передбачувану репутаційну шкоду Varamar.
Згідно з наявним у мене листуванням, Олександр Варваренко запропонував для публікації такий текст:
«Цим листом я хотів би офіційно відкликати свої попередні заяви та звинувачення на адресу Varamar Shipping DMCC і Varamar Group загалом.
Після додаткового розгляду ситуації я визнаю, що мої попередні повідомлення були зроблені передчасно й без повного врахування всіх відповідних обставин. Затримка у виплаті моєї комісії сталася не через небажання чи невиконання зобов’язань з боку Varamar, а внаслідок того, що я сам пізно надіслав інвойс — незадовго до поширення циркуляра, — і цей інвойс містив певні неточності, які потребували уточнення.
Я шкодую, що не надав достатньо часу для належного розгляду й урегулювання питання шляхом прямого спілкування. За обставин, що склалися, переводити це питання в публічну площину було неправильно.
Я визнаю, що мій попередній циркуляр міг завдати репутаційної шкоди Varamar, і щиро перепрошую за можливі непорозуміння або занепокоєння, які він міг викликати в учасників ринку. Я хотів би підтвердити, що не маю підстав ставити під сумнів професійну поведінку або платіжну практику Varamar, і відкликаю будь-які заяви, які могли передбачати протилежне. Я й надалі дотримуватимуся професійних стандартів у всіх своїх комунікаціях і забезпечу, щоб будь-які подібні питання в майбутньому вирішувалися безпосередньо й відповідально».
Я не писав, не погоджував, не підписував і не публікував цього листа.
Запропонована редакція вимагала від мене публічно визнати версію подій, яку я вважав такою, що не відповідає дійсності: що затримка оплати сталася з моєї вини, що Varamar не несе відповідальності за несплату і що в мене немає підстав ставити під сумнів платіжну практику компанії.
Інакше кажучи, це було не просто прохання видалити емоційну публікацію або виправити конкретну фактичну помилку. Від мене вимагали повністю відмовитися від своєї публічної позиції й опублікувати вибачення у формулюваннях, вигідних Varamar.
Таким чином, зароблена брокерська комісія фактично використовувалася як засіб тиску з метою отримати публічну заяву, що захищає репутацію Varamar.
Я відмовився.
Після цього проти мене подали цивільний позов приблизно на 100 000 доларів США як компенсацію передбачуваної моральної та репутаційної шкоди.
Пізніше до поліції України надійшла заява про нібито вимагання з боку брокера, якому спочатку не виплатили комісію, потім призначили 100-відсотковий «штраф» через WhatsApp і який відмовився публікувати запропонований покаянний лист.
Солом’янський районний суд Києва закрив цивільне провадження з юрисдикційних підстав, не розглядаючи твердження сторін по суті.
Суд не встановлював, що мої публікації були неправдивими, не присудив Олександру Варваренку або Varamar жодної компенсації й не зобов’язав мене їх видалити.
Матеріал про закриття провадження:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping DMCC: справу закрито, комісію не виплачено
Фактологічна відповідь на публічну заяву Варваренка:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping, SHIPNEXT: фактична відповідь на його заяву в LinkedIn
І після кількох місяців цієї документованої історії Варваренко публічно заявляє, що обов’язку платити брокеру не існує. Висновки робіть самі.
Щоб установити офіційну позицію Varamar, я неодноразово направляв письмові запити безпосередньо Олександру Варваренку, директору VARAMAR SHIPPING FZCO в ОАЕ та Алісі Фомічовій, яка представляє інтереси Варваренка.
У цих листах я не обмежувався вимогою виплатити зароблену брокерську комісію. Я пропонував компанії прямо й конкретно пояснити, на якій договірній або правовій підставі Varamar вважає себе вправі не виплачувати брокеру комісію за угодою щодо M/V BOHWA AMOY.
Зокрема, Varamar було запропоновано зазначити:
Необхідність отримати ці пояснення стала ще очевиднішою після публічної заяви Олександра Варваренка в LinkedIn про те, що нібито відсутні законні підстави, які зобов’язують Varamar заплатити брокеру.
Якщо компанія публічно стверджує, що правові підстави для виплати відсутні, логічно очікувати, що вона зможе назвати конкретне положення договору або норму права, які підтверджують таку позицію. Саме це я неодноразово просив Varamar зробити.
Однак змістовної відповіді, яка пояснювала б договірні або правові підстави несплати, отримано не було.
Лише один раз, у межах іншого спілкування, Олександр Варваренко заявив, що має намір переслідувати мене всюди та домагатися від мене компенсації шкоди, якої я нібито завдав йому та Varamar. Ця заява не пояснювала договірних підстав відмови від виплати брокерської комісії. Вона лише переводила початкове комерційне питання у площину ймовірної репутаційної шкоди та подальшого переслідування брокера.
Цьому повідомленню та суперечності між публічним образом Варваренка як бізнес-ментора і його діями в реальній комерційній суперечці присвячено окрему публікацію: Олександр Варваренко: Коли самопроголошений ментор провалює найпростіший тест!
Таким чином, замість відповіді на запитання, чому Varamar не виплачує зароблену брокерську комісію, прозвучав намір переслідувати самого брокера та вимагати від нього компенсацію. Проте заява про ймовірну репутаційну шкоду не відповідає на жодне з поставлених договірних питань і сама по собі не створює правової підстави для утримання комісії.
Це викликає додаткові запитання ще й тому, що Олександр Варваренко публічно позиціонує себе як бізнес-ментор та експерт, який навчає інших підприємців правильно будувати й вести бізнес. У такому разі його власний реальний комерційний кейс мав би відповідати принципам прозорості, відповідальності та належного виконання зобов’язань, яких він навчає інших.
Проте в цій ситуації знову виявляється розбіжність між його публічними експертними заявами та практичними діями. Людина, яка навчає інших правил ведення бізнесу, не надала брокеру чіткого договірного або правового пояснення, чому зароблена комісія залишається невиплаченою. Замість конкретної відповіді звучать заяви про відсутність законних підстав для оплати, ймовірну репутаційну шкоду, переслідування брокера та вимоги щодо компенсації.
Отже, ця позиція виглядає суперечливою. Публічно Олександр Варваренко стверджує, що законних підстав для виплати нібито не існує. Водночас ані Varamar, ані особи, які представляють її інтереси, попри неодноразові письмові запити, не назвали жодного конкретного положення договору або норми права, які звільняли б компанію від обов’язку виплатити зароблену брокерську комісію.
Мовчання адресатів саме по собі не є юридичним визнанням зобов’язання та не замінює рішення суду або арбітражу. Проте воно залишає без відповіді головне запитання цієї суперечки: якщо Varamar справді має законну підставу для несплати, чому цю підставу досі не було сформульовано та письмово повідомлено брокеру?
І виникає ще одне закономірне запитання: наскільки переконливо виглядають публічні настанови щодо правильного ведення бізнесу, якщо у власній комерційній суперечці ментор не може або не бажає надати пряму й юридично обґрунтовану відповідь на елементарне запитання про причини несплати?
13 липня 2026 року я особисто прибув до Солом’янського районного суду міста Києва на призначене засідання за позовом Олександра Варваренка та Varamar. Ні сам Варваренко, ні представник Varamar, ні адвокат, який подав позов, до суду не з’явилися.
Інформацію про це було опубліковано того самого дня: Репутація Олександра Варваренка: позов на 100 000 доларів, але позивачі до суду не з’явилися
14 липня 2026 року Солом’янський районний суд міста Києва закрив провадження у справі № 760/11449/26, дійшовши висновку, що спір належить до юрисдикції господарських судів України.
Інформацію про процесуальне рішення суду також було опубліковано того самого дня: Олександр Варваренко, Varamar Shipping DMCC: Солом’янський суд закрив провадження за позовом
Отже, інформацію про мою присутність у суді, відсутність сторони позивачів 13 липня та закриття провадження 14 липня було опубліковано безпосередньо в дні цих подій — задовго до подання апеляційної скарги.
Після закриття провадження Олександр Варваренко через адвоката Алісу Фомічову подав апеляційну скаргу.
На першій сторінці документа заявником та апелянтом зазначено особисто Олександра Варваренка. VARAMAR SHIPPING DMCC, актуальною назвою якої є VARAMAR SHIPPING FZCO, продовжує фігурувати серед позивачів, однак компанію не зазначено як апелянта. Апелянтом у документі названо особисто Варваренка.
В апеляційній скарзі стверджується, що суд першої інстанції допустив:
«Відсутність фактичного судового засідання та порушення принципу гласності».
Далі представник Варваренка заявляє, що твердження суду про проведення відкритого судового засідання 14 липня 2026 року:
«не відповідає дійсності».
За версією, викладеною в апеляційній скарзі, адвокат позивачів перебував біля зали судових засідань із 12:00 до 13:00, однак засідання не проводилося, сторони до зали не запрошувалися, а представникові позивачів нібито лише вручили вступну та резолютивну частини вже підготовленої ухвали про закриття провадження.
Інший пункт апеляційної скарги має назву:
«Викривлення судом першої інстанції відомостей про явку учасників справи та відсутність журналу засідання».
У ньому стверджується, що суддя «помилково» зазначила, що представник позивачів не з’явився в судове засідання 13 липня 2026 року. Більше того, в апеляційній скарзі міститься категоричне твердження:
«Ні 13 липня, ні 14 липня 2026 року судові засідання взагалі не проводилися».
Ця версія прямо суперечить тому, що я спостерігав особисто.
13 липня я прибув до суду. Олександр Варваренко, його адвокат і представники Varamar не з’явилися.
14 липня представник сторони Варваренка перебував у залі суду та сидів безпосередньо навпроти мене. Тому твердження про те, що сторони нібито не запрошувалися до зали, а судове засідання взагалі не проводилося, викликає очевидні запитання.
Це не суперечка щодо тлумачення законодавства. Йдеться про конкретні та перевірювані обставини: хто прибув до суду, хто перебував у залі, чи проводилося засідання та які процесуальні дії були вчинені.
Ці обставини можна перевірити за матеріалами справи, відомостями секретаря судового засідання, судовим розкладом, журналами відвідування суду, матеріалами технічної фіксації та іншими офіційними даними, якщо вони збереглися.
Апеляційна скарга відображає позицію однієї зі сторін. Сама по собі вона не доводить достовірності викладених у ній тверджень.
Тому виникає закономірне запитання: якщо представник сторони Варваренка 14 липня перебував у залі суду та сидів безпосередньо навпроти мене, на якій підставі в підписаній його адвокатом апеляційній скарзі стверджується, що засідання взагалі не проводилося, а сторони до зали не запрошувалися?
Показовим є і те, як в апеляційній скарзі описано дії суду першої інстанції. Судді ставлять у провину «викривлення» відомостей про явку учасників справи, відсутність фактичного засідання та винесення вже підготовленої ухвали без проведення належної процедури. Водночас власна версія апелянта також має бути перевірена на відповідність фактичним обставинам.
Важливо наголосити: суд першої інстанції не встановлював, що мої публікації були недостовірними або що Олександру Варваренку чи Varamar було завдано репутаційної шкоди, і не присуджував їм жодної компенсації.
Провадження було закрито з процесуальних підстав, пов’язаних із визначенням належної судової юрисдикції. Апеляційна скарга спрямована на скасування цієї ухвали та повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вона не підтверджує правдивості тверджень Варваренка щодо суті спору.
Цей епізод має особливе значення в контексті цієї статті. Коли публічні заяви, процесуальні документи та події, які спостерігалися безпосередньо, створюють різні версії однієї історії, читач має право запитати: яка із цих версій витримує перевірку документами та фактами?
Саме такі повторювані розбіжності між категоричними заявами Олександра Варваренка та обставинами, які можна перевірити, пояснюють назву цієї статті.
Олександр Варваренко публічно позиціонує себе як досвідчений підприємець, бізнес-ментор, керівник технологічного проєкту та визнаний представник міжнародної морської галузі. Цей офіційний образ підтримується інтерв’ю, публічними виступами, професійними нагородами, номінаціями та заявами про лідерство, інновації й правильні принципи ведення бізнесу.
У 2026 році Varamar увійшла до шортлиста міжнародної премії Heavy Lift Awards у категорії Ship Operator of the Year – Breakbulk. Компанія стала одним із чотирьох фіналістів разом із Bahri, Grimaldi Group і Suvari.
Включення до шортлиста є реальним галузевим досягненням, і цей факт необхідно висвітлювати коректно. Проте Varamar поки що не отримала нагороду, а лише стала одним із фіналістів відповідної категорії.
Крім того, номінація оцінює певні операційні досягнення та присутність компанії на ринку. Вона не є юридичним висновком, результатом комплексної комплаєнс-перевірки або підтвердженням належного виконання всіх зобов’язань перед брокерами, постачальниками та іншими контрагентами.
Саме тому офіційний імідж необхідно порівнювати не лише з публічними виступами й номінаціями, а й із реальними діями людини та компанії в конкретній комерційній ситуації.
У цьому випадку документально зафіксована послідовність подій демонструє зовсім іншу картину:
Отже, одночасно існують два факти:
Один факт не скасовує іншого.
Докладний матеріал про номінацію Varamar і питання щодо комерційних стандартів: Олександр Варваренко, Varamar Shipping, SHIPNEXT: міжнародна номінація та ціна комерційної довіри
На мою думку, описана послідовність подій не відповідає публічно сформованому образу відповідального підприємця та бізнес-ментора, який навчає інших правильного ведення бізнесу.
Саме тому інформацію про спір було направлено чотирьом міжнародним організаціям:
Докладна інформація про ці повідомлення опублікована окремо: Олександр Варваренко, Varamar Shipping DMCC, SHIPNEXT: чотири міжнародні організації офіційно повідомлені
Сам факт направлення повідомлень не означає, що будь-яка з перелічених організацій уже погодилася з моєю позицією, провела розслідування або ухвалила рішення щодо Олександра Варваренка, Varamar чи SHIPNEXT.
Проте ці організації отримали можливість самостійно зіставити публічний образ Варваренка з документами та обставинами реального комерційного спору.
Номінації, нагороди, інтерв’ю та заяви про лідерство створюють офіційний імідж. Реальна репутація перевіряється інакше: виконанням договірних зобов’язань, платіжною дисципліною, ставленням до контрагентів і готовністю прямо пояснювати власні комерційні рішення.
Включення компанії до шортлиста міжнародної премії не усуває необхідності відповісти на елементарне комерційне запитання: чому після успішно виконаної брокерської роботи зароблена комісія залишилася невиплаченою?
У цьому випадку між публічним образом Олександра Варваренка та документально зафіксованою картиною його дій існує очевидна суперечність. Людина, яка позиціонує себе як наставник для інших підприємців, досі не надала чіткого договірного або правового пояснення, чому зароблену брокерську комісію не було виплачено.
Тому питання стосується вже не лише однієї комісії. Воно стосується відповідності публічно заявлених принципів реальній комерційній поведінці, а також того, чи повинні міжнародні галузеві нагороди враховувати не лише операційні досягнення номінантів, а й їхню платіжну дисципліну та ставлення до незалежних комерційних партнерів.
Я звертаюся до всіх контрагентів Varamar, які вважають, що перед ними існують непогашені зобов’язання. Не повторюйте моїх помилок. Не покладайтеся виключно на обіцянки. Зберігайте листування, договори, інвойси, платіжні документи та інші докази.
Якщо ви вирішуєте вийти в публічний простір, публікуйте лише перевірювану інформацію, дотримуючись законодавства, конфіденційності та договірних обмежень.
Мовчання дозволяє будь-якій компанії продовжувати розповідати ринку, що нічого не сталося і що кожен новий платіжний спір є «першим випадком».
Слід також звернути увагу на кількість досвідчених фахівців, які в різні періоди залишили Varamar. Судячи з кадрових змін, що тривають, цей процес ще не завершився. Кожен колишній співробітник міг мати власні причини для звільнення. Тому без прямих заяв цих людей я не приписую їм однакову мотивацію. Однак, на мій погляд, послідовний відхід професійних працівників змушує замислитися про внутрішню атмосферу компанії та стиль управління її бенефіціарного власника Олександра Варваренка. Коли досвідчені фахівці один за одним залишають компанію, міжнародному морському ринку варто звертати увагу не лише на офіційні пресрелізи, гучні інтерв’ю та заяви про чергові успіхи, а й на те, що відбувається всередині самої організації. Кадровим змінам, що тривають у Varamar, присвячено окреме відео:
Олександр Варваренко, Varamar Shipping DMCC: Коли люди залишають пошкоджене судно
Особливо показовим є контраст між ставленням операційних співробітників Varamar і подальшими діями її бенефіціарного власника. Після успішно виконаної роботи менеджер Varamar висловив мені подяку за професійний результат. Однак, коли настав час виплатити зароблену брокерську комісію, подяку команди змінив особистий «штраф» від Царя в розмірі 100% цієї комісії.
Цей епізод докладно викладено в окремій публікації:
Подяка від команди. Штраф від царя
Цей контраст багато говорить про компанію: професійні співробітники можуть цінувати якісно виконану роботу, але остаточне рішення ухвалює людина, яка замість виплати заробленої комісії оголошує брокеру персональний «штраф» через WhatsApp.
Varamar сьогодні дедалі більше нагадує палаюче й потопаюче іржаве корито.
І що довше контрагенти мовчать, то довше капітан цього корита може зображати міжнародного ментора, успішного підприємця й охоронця бездоганної репутації — тоді як досвідчені фахівці продовжують залишати його судно.
Олександр Варваренко демонструє себе не лише як судновласник, підприємець, ментор і автор книги про психологічні та економічні ефекти. Схоже, він має ще один помітний талант — створювати історії, у яких персонажі, події та результати існують переважно в межах авторського задуму та мало нагадують реальність навколо самого Варваренка, Varamar Shipping і SHIPNEXT.
Цій особливості вже присвячено окремий матеріал: Олександр Варваренко, VARAMAR SHIPPING, SHIPNEXT: можливо, книзі потрібен ефект №120
У книзі Варваренка описано 119 психологічних, соціальних та економічних ефектів. Під час інтерв’ю з Luke King він презентував цю книгу як результат власного аналізу поведінки людей і механізмів прийняття рішень.
Інтерв’ю Олександра Варваренка з Luke King
Однак практичні події навколо автора утворюють зовсім інший сюжет.
У публічній версії Варваренко постає досвідченим підприємцем, технологічним новатором, автором, ментором та людиною, яка навчає інших правильно будувати бізнес. У документованій комерційній історії брокер виконав роботу, після чого виплата заробленої брокерської комісії була суттєво затримана, а потім у листуванні з’явився так званий WhatsApp-«штраф», фактично рівний невиплаченій комісії.
Після цього комерційний спір перетворився на звернення до поліції, звинувачення брокера, заяви про репутаційну шкоду та цивільний позов приблизно на 100 000 доларів. Суд закрив провадження з процесуальних підстав, не встановлював недостовірність публікацій і не присудив Варваренку або Varamar жодної компенсації.
Паралельно в публічному просторі виникло окреме питання щодо тривалої неоплати бункера, поставленого для судна Varamar. Водночас продовжувалися інтерв’ю, розповіді про нові технології, новий флот, професійне визнання та майбутні успіхи Varamar Shipping і SHIPNEXT.
Саме тут офіційна історія дедалі більше починає нагадувати казку.
У такій казці всі зобов’язання нібито виконуються належним чином, усі рішення є логічними, бізнес розвивається успішно, технологічна платформа змінює світ судноплавства, а будь-яка критика пояснюється лише зловмисністю тих, хто ставить незручні запитання.
Проте за межами цієї казки залишаються документи, листування, невиплачені рахунки, судові матеріали, суперечливі заяви та контрагенти, які вимагають пояснити, чому їм не заплатили.
Особливо показовою є здатність Варваренка змінювати ролі залежно від ситуації. В одному сюжеті він — ментор, який навчає інших правильно вести бізнес. В іншому — потерпіла сторона, якій нібито завдано величезної репутаційної шкоди. У третьому — власник або засновник успішних проєктів. У четвертому — людина, яка начебто не має безпосереднього стосунку до рішень компанії.
Коли одна версія перестає відповідати документам, з’являється наступна.
Можливо, саме тому книзі про 119 ефектів потрібен ще один розділ:
У цій казці виконана робота не обов’язково веде до оплати.
Вимога виконати зобов’язання перетворюється на «репутаційну атаку».
Невиплачена брокерська комісія стає «штрафом».
Комерційний контрагент стає обвинуваченим.
Закрите судове провадження подається як продовження боротьби.
А розбіжності між публічними заявами та документами пояснюються тим, що автора нібито неправильно зрозуміли.
Літературна фантазія може бути перевагою для письменника. Але в бізнесі, суді та відносинах із контрагентами оцінюються не казки, а договори, платежі, документи, вчинки та відповідальність за прийняті рішення.
Саме тому офіційний образ Олександра Варваренка дедалі менше відповідає фактичній історії навколо Varamar Shipping та SHIPNEXT. Чим яскравішою стає корпоративна легенда, тим помітнішим є її розрив із документованою реальністю.
На підставі викладених вище фактів я вважаю твердження Олександра Варваренка про те, що це був «перший подібний випадок» у 17-річній історії Varamar, таким, що не відповідає дійсності. Я розцінюю саме цю конкретну публічну заяву як брехню.
Це мій оцінний висновок як безпосереднього учасника описаних подій, заснований на опублікованих першоджерелах, збереженому листуванні та документованих обставинах спору. Тому я називаю речі своїми іменами.
Саме у зв’язку з цією конкретною публічною заявою я називаю Олександра Варваренка брехуном.
У своїх публічних образах він одночасно нагадує Царя, який роздає «штрафи» через WhatsApp, Барона Мюнхгаузена, який розповідає зручні версії подій і купує невидимий флот, і короля брехунів, який намагається переконати міжнародний морський ринок у тому, що документовані платіжні проблеми є першим і єдиним непорозумінням.
Попри мої професійні зусилля та бездоганно виконану роботу, завдяки якій Varamar Shipping отримала за результатами проєкту близько 400 000 доларів США, включно з додатковою добровільною компенсацією фрахтувальника в розмірі 50 000 доларів США, зароблена брокерська комісія досі не виплачена.
І після всього цього Олександр Варваренко, який є бенефіціарним власником Varamar Shipping, офіційно й публічно дотримується позиції, згідно з якою ані він, ані його компанія не зобов’язані платити брокеру.
Пам’ятайте: якщо людина одного разу дозволяє собі вчинити подібним чином, а потім публічно заперечує документовану історію подій, наступного разу на місці брокера може опинитися судновласник, агент, постачальник бункера, портовий підрядник або будь-який інший контрагент.
Факти опубліковано. Першоджерела вказано. Висновки робіть самі.
Мовні версії: Русская версия · English version